Школярі – це маленькі громадяни нашої держави, саме їм
доведеться розвивати, будувати її і своє
майбутнє, брати активну участь у суспільному житті. І в цьому процесі велике
значення має досконалість володіння мовою. Адже саме через мову, через
правильно, чітко і змістовно викладену думку, можна судити про загальний
розвиток людини. Саме за допомогою мови передаються набуті знання, досягнення,
плани на майбутнє і т.д.
Отже, завданням
школи - прищепити учням власне бачення світу, навчити їх мислити, відчувати,
усвідомлено і зв’язно викладати свої думки та враження в усній і письмовій
формі, тобто розвивати вміння адекватно й доречно практично користуватися мовою
в процесі спілкування, пізнання навколишнього світу, вирішення конкретно
важливих завдань, а саме: розвивати комунікативні компетентності.
Формувати
комунікативні компетентності – основна мета курсу української мови у початкових
класах. Організувати мовну діяльність
дітей, озброїти їх умінням
точно та образно
висловлювати свої думки, почуття – мета роботи
кожного вчителя. Цим і зумовлений
вибір проблеми, над якою я
працюю, а саме: «Розвиток комунікативних компетентностей молодших школярів».
Адже актуальність проблеми формування
комунікативної компетентності школярів обумовлюється сучасними тенденціями в
освіті. Нині в педагогіці провідними є ті форми та методи навчання й виховання,
що акцентують увагу на учневі з урахуванням його інтересів, запитів і цінностей
як суб’єкта навчального процесу. Школа повинна не лише дати учням певний обсяг
знань, але й виховати людину, здатну творчо мислити, приймати рішення, мати
свою позицію, брати на себе відповідальність, адаптуватися до умов мобільності,
швидкої зміни соціальних ролей, тобто бути людиною компетентною в галузі
професійної діяльності і спілкування.
З огляду на
соціальну педагогічну значущість
рідної мови для
становлення і розвитку кожної
особистості, цьому
предметові в системі шкільного навчання
і виховання відведено
об'єктивно особливу роль. Адже набуті
в початкових класах особистісні
якості, зокрема пов'язані з мовленням, не тільки забезпечують основу
подальшого навчання,
виховання і розвитку
підлітків та молоді, а
й значною мірою
зумовлюють практичну,
громадську та професійну
діяльність дорослої людини.
З
розвитком мовлення тісно
й органічно пов'язане
насамперед питання інтелектуального розвитку
особистості. Не випадково всі видатні психологи
і педагоги приділяли
велику увагу інтелектуальному розвитку
дитини засобами мови. Якщо
взяти таких всесвітніх
відомих педагогів, як:Ян АмосКоменський, К.Д. Ушинський, В.О. Сухомлинський - то всіх їх
об'єднує те, що вони
були не тільки видатними
педагогами, а й учителями рідної
мови, методистами, авторами
навчальних і художніх
книг з рідної
мови для молодших
школярів.
Головна мета мовного навчання в початковій
школі – формування в учнів комунікативної компетентності, базою якої є
комунікативні вміння, сформовані на основі мовленнєвих умінь і навичок.
Всебічний розвиток
мовлення учнів – одна з
найактуальніших проблем шкільного
навчання. Організувати мовну діяльність
дітей, озброїти їх умінням
точно та образно
висловлювати свої думки, почуття – мета роботи
кожного вчителя. Цим і
зумовлений вибір проблеми, над якою я працюю.
Провідною ідеєю
досвіду є формування вмінь висловлюватися в усіх доступних для школярів формах,
типах і стилях мовлення, а також
створення умов для формування і розвитку комунікативної компетентності й
творчих здібностей учнів. Я переконана, що дитина має право
бути співавтором уроку. Навчити дітей вільно висловлювати свої думки й
відчуття можна лише тоді, якщо:
-постійно
активізувати їх мислення;
-так організувати
діяльність учнівського колективу, щоб він осмислено, творчо й активно пізнавав
навчальний матеріал.
Я намагаюся перебувати в постійному пошуку
форм і методів, які б допомагали школярам розвивати мовлення, сприяли розвитку,
самопізнанню, становленню дитини. Вже на уроках навчання грамоти за матеріалами
букваря розвиваю уміння:
-переказувати
сюжетні тексти;
-інсценізувати
тексти, що містять діалоги;
-самостійно
складати діалоги;
-підбирати
заголовки;
-формулювати
запитання;
-виразно читати
напам’ять вірші.
На уроках, де відводиться 15-20 хвилин на
розвиток зв’язного мовлення, ставлю цілі:
-знайомити учнів
із тематичними групами слів.
-збільшувати
словниковий запас;
Для цього використовую
такі завдання ігрового характеру:
1. Назви зайве
слово (корова, свиня, заєць, вівця).
2. Назви одним
словом (стіл, шафа, стілець; синичка, дятел, ластівка).
3. Один - багато
(зошит - зошити, книга - книги).
4. Скажи навпаки
(великий - малий, високий - низький).
5. Такий самий
(дім, хата, оселя).
6. Нове слово
(кіт - кут, білка - булка).
7. Весела сім'я
(мама - корова, тато - бик, дитина - теля).
8. Назви якомога
більше ознак. Осінь - (яка?) Зима - (яка?)
9. Відповідай
швидко і точно.
Цукор солодкий, а
сіль ...
Слон великий, а
миша ...
Дерево високе, а
кущ ...
10. Гра «Магазин»
(І відділ – слова-назви речей, в яких м'які приголосні;
II відділ –
слова-речей, в яких тверді приголосні).
-формувати уміння
будувати з вивченими словами речення і словосполучення;
-пов’язувати 2-3
речення у зв’язну розповідь.
Вважаю, що свою
роль у розвитку мовлення відіграє і ранішнє привітання із школярами, адже
бесіда із ними у невимушеній, дружній атмосфері, спонукає їх висловлюватися,
ділитися враженнями, переживаннями. Слід при цьому
акцентувати увагу на культуру мовлення, мовленнєвий етикет.
Культурне діалогічне мовлення - невід'ємна
складова комунікативної компетентності молодших школярів, що передбачає не
тільки збагачення словникового запасу учня формами мовного етикету, синонімами,
антонімами, образними словами, тощо, а й набуття вміння варіювати інтонації
відповідно мовленнєвої ситуації. Ось деякі вправи,
для формування навичок діалогічного мовлення:
1. Підстановочні вправи.
— На столі лежить олівець. А тепер що лежить
на столі?
— На столі лежить пенал.
2. Заперечні вправи.
— Це синя фарба?
— Ні, це не синя фарба.
3. Констатуючі вправи.
— Це береза?
— Так, це береза.
4. Вправи для формування навичок давати
коротку і поширену відповідь на запитання (відповідають двоє учнів).
— Чи любиш ти тварин?
— Так.
— Так, я люблю тварин.
— Які тварини є у тебе вдома?
— Собачка.
— У мене вдома є собачка.
— Як звати твого собачку?
— Дружок.
— Мого собачку звати Дружок.
(Порівняти, коли
раціональні короткі відповіді, а коли повні.)
5. Спостереження за залежністю відповіді від
інтонування запитання.
Учитель кілька
разів читає запитання, щоразу наголошуючи на іншому слові.
— У вашої Мурки пухнастий хвіст?
— Так, у нашої.
— Так, у Мурки.
— Так, пухнастий.
6. Ланцюжок запитань.
За малюнком і
таблицею чи фішками з питальними словами діти складають низку запитань. Хто...?
Де...? Що...? Коли...? Чому...? Звідки...? На чому...? Який...? Що робить...?
Про що...?
7. Знайомство з предметом.
Діти розглядають
запропонований предмет, наприклад, «Дитячу енциклопедію» і запитують те, що їх
цікавить.
— Що це за книга?
— Про що в ній можна прочитати?
— Скільки в ній сторінок?
— Хто її написав?
8. Порівняння монологу й діалогу.
— Я білочка руденька, по ліщині стрибаю та
смачні горішки в торбину збираю. Плаксивим діткам дам по лушпинці. А діткам
хорошим — те, що всерединці.
— Де ти, білочко, живеш?
— У зеленому ліску, у дуплі, у сосняку.
— Що ти, білочко, гризеш?
— Я гризу горішки, і гриби, і шишки.
9. Інсценізація діалогів із казок «Ріпка»,
«Курочка Ряба», «Колобок», «Котик і Півник», «Коза-Дереза» та ін.
10. Складання діалогів за прочитаним твором.
11. Складання діалогів на тему події, що
відбулась у класі чи в школі.
12. Деформований діалог.
Готуючись до
уроків, використовую народознавчі матеріали. Адже на життєвому матеріалі учні
краще засвоюють теоретичні відомості з мови, швидше набувають практичні вміння
і навички.
Наприклад,
читаючи казки, діти вперше знайом¬ляться з поняттям «діалог», вчаться за
допомогою інтонації передавати зміст розмови героїв, що є передумовою
формулювання власних висловлювань.
Часто на уроках мови і читання використовую
народні прислів’я та приказки, бо з них ми черпаємо мудрість народу.
Для розвитку
пошукової діяльності молодших школярів на уроках української мови важливе
значення має тренування асоціативного мислення. З цією метою проводжу такі
завдання:
1.З якими
предметами асоціюються наведені нижче слова?
Зима - ковзани,
книга - бібліотека,
урок - книга,
колесо - машина.
2. Дібрати з яким
дієсловом асоціюється предмет.
Тісто місять, а
вареники | ліплять
Чашку на стіл
ставлять, а ложку | кладуть
3. Прикрасити
слово «мова» віночком з прикметників, які нам допомогли б глибше осягнути красу
і багатство рідної мови (словесне плетіння павутинки).
4. Проаналізувати
зв'язок між словами однієї з частин рівності і знайти пропущене слово.
Опис людини -
портрет = опис краєвиду - ... (пейзаж).Синоніми - «слова-друзі» = антоніми -
... («слова-вороги»).
5.Склади
асоціативну павутинку до слова осінь.
Широко
використовую метод аналогії, коли, спираючись на відомий спосіб, діти
досліджують, тобто вносять свої певні зміни.
3 тексту «Весна»
побудувати текст «Осінь», виконуючи відповідні зміни.
Наступила весна.
Зазеленіли листочки на березі. Зацвіла калина білим цвітом. Весело співають
пташки. Діти радіють цій чудовій порі.
В основі розвитку
навичок мовленнєвої діяльності лежить уміння слухати і розуміти усне мовлення.
Тому, починаючи з першого класу, на уроках української мови передбачена робота
над формуванням аудіативних умінь двох рівнів: 1) усвідомлення значень окремих
елементів тексту (слів, словосполучень, речень); 2) розуміння тексту (його
теми, фактичного змісту, основної думки, окремих особливостей побудови, стилю).
Одним із
найважливіших видів мовленнєвої діяльності в початковій школі є читання. У 2-4
класах йому відведено окремі уроки. Однак на уроках мови читання також повинно
бути об’єктом навчальної діяльності, специфіка якої полягає в зосередженні
уваги учнів на: 1) правильному вимовлянні слів відповідно до орфоепічних
літературних норм та усвідомленні їх лексичного значення; 2) інтонуванні
речень, різних за структурою і метою висловлювання; 3) змістовому поділі речень
за допомогою пауз, мелодики тощо.
Особливе місце в
роботі над мовленнєвою діяльністю учнів
в початкових класах відводиться окремим урокам розвитку зв’язного
мовлення, на яких школярі вчаться вільно, правильно, образно володіти словом
рідної мови, творчо мислити, активно спілкуватися, висловлювати власні думки,
побажання, пояснювати свою точку зору.
Уроки розвитку зв’зного мовлення в 2 класі
присвячую ознайомленню школярів із виражальними засобами мови.У другокласників
також формую вміння редагувати деформовані речення і тексти, будувати
розповідіописи за малюнком і запитаннямисерією малюнків, даним початком,
опорними словами.
Максимально
ефективною, на мою думку, є інтерактивна модель уроку, що дає змогу
інтенсифікувати процес навчання, забезпечити особистісно орієнтований підхід,
змоделювати життєві ситуації, створити атмосферу співпраці, творчих взаємин у
навчанні. Робота з розв’язання проблеми дає змогу проводити нетрадиційні уроки
( уроки-подорожіурок-екскурсія у природу,урок – гра, конкурси, інтегровані уроки).
У своїй діяльності я намагаюсь застосовувати
інформаційно-комунікативні технології, пропоную учням питання, які заставляють
їх думати, творити, дозволяю їм вирішувати проблемні ситуації.Я вважаю, що
використання комп’ютерних технологій покращує роботу класу, а отже і
знанняучнів.
Використання наочних посібників (малюнків,
схем, таблиць), які можна з успіхом виготовити з допомогою комп’ютера та
роздрукувати на принтері навіть для кожного учня (або використовувати
безпосередньо з монітора) багато в чому допоможе дітям в плані розуміння
фактичного змісту твору. Адже школярі в цьому випадку мають змогу не лише чути
голос вчителя (учня), який читає твір та бачити букви ,але й дивитись на самих
персонажів, аналізувати причинно-наслідкові зв’язки, виражально-зображувальні
засоби, що їх застосував автор.
Звичайно,
такийвпливвідразу на декількаорганівчуттів, у різноманітних формах
покращитьпроцессприйманняучнямипочутого і побаченого.
Умілий підбір дидактичних засобів з
комп’ютерною підтримкою та поєднанням педагогічної майстерності формують, на
мою думку, належне підґрунтя для оволодіння учнями матеріалом, сформують уміння
правильно будувати зв’язні висловлення та виконати інші необхідні в цьому плані
завдання.
Важливо, щоб в організації мовленнєвої
діяльності учнів на уроках складалися такі ситуації, які спонукали б їх до
говоріння. З цією метою використовую сюжетно-рольові ігри: «У магазині»,«Телефонна розмова», «У
бібліотеці»,«У поліклініці». А також для
підтримання дитячої активності, а, отже, і розвитку говоріння, використовую
проектувальну технологію, всі етапи якої створюють ситуації для спілкування
школярів, викликають потребу мовленнєвої діяльності. Спочатку діти потребують
значної педагогічної допомоги, їм легше працювати в групі, а з часом впевненіше
беруться за індивідуальні проекти - «доростають» до індивідуального
монологу-представлення. Заохочую проектувальну діяльність школярів: проводжу
конкурси в рамках предметних тижнів, поповнюючи постійно діючі шкільні виставки
дитячих проектів.
У 3 класі на уроках розвитку зв’зного
мовлення формую уміння будувати письмові
висловлювання. А саме перекази текстів, розповіді, описи, міркування з
використанням певних допоміжних матеріалів. Ця робота продовжується і в 4
класі. Робота над розвитком зв’зного мовлення передбачає формуванню в учнів 4
класу умінь писати твори на основі власних спостережень, вражень, з
обґрунтуванням власної думки. Складання плану і написання творчої роботи кожний
учень здійснює самостійно.
Важливимнапрямкомформуваннякомунікативноїкомпетентностішколярів
є вмінняскладати твори. Для того щобдітигарно написали твір і
поширилисвійдосвідспівпраці та самовираження, проводжу:
1. Підготовчу
роботу. Для реалізації цього завдання використовую метод створення емоційного
фону до написання твору, адже ще В.О. Сухомлинський в одному з розділів книги
«Серце віддаю дітям» писав, що «...в періоди великого емоційного піднесення
думка дитини стає особливо ясною...».Спираючись на досвід В.О. Сухомлинського,
ознайомившись з його уроками «під голубим небом», зрозуміла, що милування
природою допомагає дітям підібрати найточніші відтінки слів, через які ця краса
залишилася у їхніх душах. Тому роботузв’язногомовленнябудуюнаосновіпобаченого.
Деякі уроки проводжу на природі. Адже,щобпобачити красу, необов’язковойтидесь
далеко.Їїможнапобачити і в шкільномусаду, і в квітнику, і на тендітнійпелюстці,
і в краплинціроси. Головне завдання, яке яставлю перед собою,
ценавчитидітейпомічатинавколо себе те, чогораніше на бачили, нащо не
зверталиувагу, і зумітипередатипобачене за допомогоюмови. Саме тому
проводжуекскурсіїу сад, вулицямисела. Цедопомагаєдітямзіставитипочуте й
побачене, створитиновіобрази, заповнитиїхяскравими деталями.
2.Дітиотримуютьвипереджуючі
завдання для самостійногопошуку фактичного матеріалу з теми, тому
щовдалорозкрити тему можналишетоді, коли добре знаєш, про щойдеться, що тебе
хвилює.
3.
Наступниметапом у складаннітвору є робота над новим матеріалом, а саме:
3.1.Словникова
робота, бобагатий словник школяра допоможейомустворититворчий і якісний
продукт. Тут варто звертати увагу дітей на образні висловлювання, епітети,
порівняння, фразеологізми. На даному етапі проводжу такі види роботи:
• спостереження за мовним явищем,
• поширення речень словами, образними
словосполученнями,
• орфографічна підготовка,
• гра «Полікуй слова»,
• гра «Сортувальники»,
• вправа «Слово заблукало»,
Добери останнє слово рядочка в риму.
Друзів справжніх
добре мати
Разом трудитись,
(відпочивати),
Рибу ловити,
гриби (збирати),
В кіно ходити,
книги (читати),
Невдачі й радість
навпіл ділити,
Ой, як же хороше
разом (дружити)!
• складання «сенкану», наприклад:
Розкажіть, опираючись на схему:
1. Назва тваринки.
2. Яка вона?
3. Що робить?
4. Як я ставлюсь до неї.
5. Замініть назву тваринки близьким за
значенням іншим словом.
Наприклад,
1. Папуга.
2. Яскравий.
3. Розмовляє.
4. Піклуюсь.
5. Птах.
• добір слів протилежних
за значенням.
Дібрати до «білих» слів «чорні», пари слів записати.
Ввічливий -
Щедрий -
Чуйний -
Чесний -
Хороший -
(Слова для
довідок: байдужий, грубий, підлий, поганий, скупий)
• гра «Обери пелюстку».
Вчитель тлумачить
значення слова, учень вибирає відповідну пелюстку:
Нічого не шкодує
для інших.
Дотримується
правил пристойності, гречний.
Співчутливо,
уважно ставиться до інших.
Правдивий,
відвертий, не схильний до обману.
Має позитивні
якості, добрий, заслуговує схвалення.
• гра « Хто більше».
- Назвіть, які
слова слід вживати в своєму мовленні. Змагаються хлопчики з дівчатками.
(Доброго дня,
будь ласка, вибач, прошу, спасибі, дозвольте, до побачення, бувайте здорові,
щасливо, на все добре…)
3.2. Робота над
реченням:
• визначення меж речень в тексті.
Діти, вчіться
бути уважними до людей засівайте життєву ниву зернами добра, любові не
забувайте вживати у спілкуванні з людьми лагідні, приємні слова дотримуйтесь
Божих заповідей.
(Текст записаний
на великому аркуші. Діти маркером виправляють помилки).
• робота над деформованими реченнями.
(Тексти записують
у зошити)
1 група
Білки, на,
старанно, зиму, корм, дуже, запасають.
Жолуді, гриби,
горіхи, вони ховають у дуплах.
У, білки, зимову,
сплячку, залягають, не.
2група
Зайці, не,
запасів, на зиму, їжі, заготовляють.
Живляться
(молоді) пагонами дерев, озиминою, чагарниковою рослинністю. Сплять в
(неглибокі) ямках
3 група
Їжаки , під,
влітку, шкірою, жир, нагромаджують. Їжу на зиму вони не (запасає). За зиму їжак
втрачає майже половину (маса).
• продовж речення.
Невеличкі будинки
наче потопають у ___________.
• побудова
речення за опорними
словами,
• складання
речення за предметним
малюнком,
• побудова
речення на задану
тему.
3.3. Робота над
текстом
• робота над розумінням змісту тексту
(аудіювання),
• переказування тексту,
• редагування тексту,
• відновлення деформованого тексту,
• складання тексту – опису за поданим
планом,
• складання тексту розповіді
за серією малюнків
та опорними словами,
• складання розповіді за поданим зачином,
• складання
розповіді за поданою кінцівкою,
• складаннятексту-роздуму,використовуючи
подані твердження і висновок.
Твердження:
Дуже скрутно жити
пташкам взимку.
Висновок :
Про птахів треба
турбуватися.
• складання твору на основі власних
спостережень.
4.Далі йде
колективне або індивідуальне складання твору, слухання кращого зразка й
самостійна робота, після якої проводиться оцінювання шклярами власних і чужих
творів, корекція та доопрацювання творів.
Вправи з розвитку
зв’язного мовлення: перекази, твори і т. п. представляють собою, на мою думку,
найвищий ступінь у складній системі мовленнєвих вправ, оскільки вони об’єднують
усі вміння: і в області словника, і на рівні речення, і з логіки та композиції тексту,
і вміння накопичувати матеріал, і графікоорфографічнівміння.Тут потрібно
враховувати індивідуальність кожної дитини, її готовність до самовираження,
творчий потенціал.
На мою думку, на
уроках у початкових класах часто слід звертатися до творчої спадщини
українських письменників і поетів. Красу слова особливо можна відчути в поезії.
Захоплюючись віршем чи піснею, діти чують музику слова, проймаються найтоншими
емоційними відтінками рідної мови. Школяр дістає велику насолоду, повторюючи
слова, що запали йому в душу.З цією метою запроваджую на уроках мови поетичні
хвилинки, а також хвилинки релаксації, на яких учні можуть прослухати
мелодію або пісню.
Для досягнення
окреслених цілей важливо створити сприятливий психолого-педагогічний клімат на
уроці, розробити систему цікавих та особистісно значимих завдань, які
спонукатимуть учнів до навчання у невимушеній атмосфері творчої співпраці,
самовираження, вільного висловлювання власних думок, вираження емоцій.
Моделювати уроки на діалогічній основі, забезпечувати плюралізм думок,
толерантність в оцінних висловлюваннях дітей під час розв'язування дискусійних
питань.
Для формування
комунікативної компетентності у своїй роботі використовуємо інноваційні методи
навчання. Це дискусія, складання сенкана, «обери позицію», «самооцінка»,
«мозковий штурм», складання
асоціативного куща, «мікрофон», «гранування». Часто використовую парні
та групові форми роботи учнів на уроці. Починаючи з першого класу, діти вчаться
самостійно визначати тему та цілі уроку, висловлюють свої очікування та
сподівання. В кінці уроку самостійно роблять висновки. Актуальними на сьогодні
методами є різні види дебатів, дискусій. Учень повинен вміти дискутувати, брати
участь у дебатах для того, щоб у подальшому «дорослому» житті вміти уникнути нав`язування
чужої думки в будь-якій галузі, починаючи від соціальної та закінчуючи
політичною, вміти бути успішним у всіх сферах діяльності.
Оскільки мовлення
- найважливіший засіб комунікації, то розвиток зв'язного мовлення являється
провідним принципом навчання рідної мови, що передбачається чинною Програмою.
Зважаючи на те, що до першого класу приходить
більшість дітей з бідним словниковим запасом, неволодіючих елементарними
навичками переказу улюблених казок і мультфільмів, то в умовах сучасності
своєчасне і повноцінне оволодіння школярами рідною мовою, багатством її
виражальних і змістовних засобів має неабияке значення для розвитку дитини.
Формування комунікативних
компетентностей повинні стати предметом спеціальної уваги не лише на заняттях з
розвитку мовлення, а й на інших уроках у початковій школі.
Важливо, щоб
праця на уроках захоплювала учнів, демонструвала їм величезні можливості мови
щодо висловлення власних думок і почуттів.З цією метою потрібно використовувати
сучасні, інноваційні методи навчання, підсилювати їх використанням комп’ютерних
технологій.
1.Навчальна
програма для загальноосвітніх навчальних закладів. // Київ. Видавничий дім
«Освіта».2012.
2. Петрик О. Розвиток
Діалогічного мовлення молодших школярів. Початкова школа. - 2005- № 11.
3.Видерхольд К.А.
Компьютер в начальной школе. // Информатика и образование. – 1993. – №2.
4.Кучинський М. Підготовча
робота до уроків
розвитку зв'язного мовлення. Початкова школа. – 2004 - № 6.
